Війна в Україні змінила масштаб наших мрій. Те, що раніше здавалося буденним, сьогодні стало найбільш бажаним. Наші мешканці — люди з непростими долями — ділилися своїми роздумами про те, що кожен із нас відчує в той самий момент, коли війна залишиться позаду.
На зустрічі нашого Кола Підтримки до Всесвітнього дня бажань, де кожен знає ціну втрати, ми говорили про найсокровенніше. Про сподівання: що тиша нарешті стане безпечною, а небо — мирним. Про мрії: хтось мріє повернутися у рідне село, якого вже немає на карті, але яке живе у пам’яті. Хтось — просто заварити чай у власній кухні. Про зміни: про те, що після війни ми станемо добрішими один до одного, бо навчилися цінувати кожну хвилину життя.
Надія — це те, що неможливо відібрати. Навіть коли навколо стрілянина чи сирени, всередині кожного з нас живе мрія, яка дає сили прокидатися зранку. Ми віримо: війна закінчиться, і кожен, хто сьогодні шукає прихистку, знайде свій шлях додому.
0 коментарів